Лімфома Ходжкіна або Лімфогранулематоз: причини, симптоми, стадії

Лімфогранулематоз (хвороба Ходжкіна, лімфома Ходжкіна) – це злоякісне захворювання лімфатичної системи.

Лімфома Ходжкіна являє собою один із типів видів злоякісної пухлини лімфатичної системи – лімфоми або, по-народному, раку лімфатичної системи лімфатичних вузлів.

Існує два типи лімфоми Ходжкіна:

• класична лімфома Ходжкіна, яка становить близько 95% випадків
• вузлова лімфома Ходжкіна з переважанням лімфоцитів

Злоякісні лімфоми – це злоякісні захворювання лімфатичної системи, основною ознакою яких є збільшення лімфатичних вузлів (лімфома).

Лімфома Ходжкіна є відносно рідкісним видом пухлини раку. Середній вік пацієнтів на момент постановки діагнозу становить 45 років.

Без лікування хвороба майже завжди закінчується летальним результатом. Однак за допомогою доступних сьогодні методів лікування більшість пацієнтів можна вилікувати.

Ураження лімфатичних вузлів при лімфомі Ходжкіна

Що таке лімфома Ходжкіна?

Лімфоми – це ракові захворювання, злоякісні пухлини, які розвиваються в лімфатичній системі організму. Ці види раку пухлини утворюються під час аномального і надмірного зростання В-лімфоцитів або Т-лімфоцитів у лімфатичних вузлах та інших видах лімфоїдної тканини частинах тіла. Існує безліч різних підтипів лімфоми, які поділяють на лімфому Ходжкіна і неходжкінську лімфому (НХЛ).

Основні групи лімфатичних вузлів, які уражаються при лімфомі Ходжкіна.

Лімфома Ходжкіна – це В-клітинна лімфома, що характеризується характерною за будовою пухлинною клітиною, званою клітиною Березовського – Рід – Штернберга.

Клітини Березовського – Рід – Штернберга

Це великі аномальні лімфоцити з множинними ядрами, що виявляються при гістологічному дослідженні уражених лімфатичних вузлів.

Лімфома Ходжкіна названа на честь англійського лікаря і патологоанатома Томаса Ходжкіна, який вперше описав хворобу 1832 року.

Симптоми лімфоми Ходжкіна

У більшості випадків першою ознакою лімфоми Ходжкіна є тверде безболісне збільшення лімфатичних вузлів.

Збільшення шийних лімфатичних вузлів

Найчастіше спочатку виникає збільшення

• шийних лімфатичних вузлів (близько 70%)
• рідше уражаються лімфатичні вузли над ключицею
• лімфатичних вузлів у пахвових западинах
• лімфатичних вузлів у паху.

Приблизно у третини хворих на лімфому Ходжкіна на початку захворювання збільшуються лімфатичні вузли за грудиною (медіастинальні лімфатичні вузли), що може призвести до утрудненого дихання, відчуття тиску і постійного сухого кашлю.

На рентгені грудної клітки пацієнта з лімфомою Ходжкіна видно медіастинальну лімфаденопатію, джерело msdmanuals.com

Якщо уражені тільки окремі лімфатичні вузли у верхній або нижній частині живота, то симптомами захворювання можуть бути біль, відчуття тиску або диспептичні розлади.

Після вживання алкоголю в збільшених лімфатичних вузлах може виникати біль (так званий алкогольний біль), що дуже рідко, але відносно характерно для лімфоми Ходжкіна.

Приблизно у третини пацієнтів також виникають неспецифічні загальні симптоми, такі як

• зниження працездатності,
• стомлюваність, відчуття слабкості
• сильний свербіж у всьому тілі.

При зборі анамнезу особливого значення слід надавати наявності або відсутності симптомів, які мають прямий вплив на стадіювання лімфоми і на подальшу терапію.

• сильна нічна пітливість (настільки сильна, що необхідна зміна одягу)
• ненавмисна втрата ваги більш ніж на 10% від маси тіла за останні шість місяців
• періодичне підвищення температури тіла вище 38 градусів Цельсія зі змінним перебігом, яке не може бути пов’язане з будь-якою іншою причиною.

Симптоми лімфоми

Через розростання пухлинних клітин у лімфатичних вузлах порушується і слабшає баланс імунної системи. Це може призвести до активізації та розвитку бактеріальних, вірусних або грибкових інфекцій.

• Якщо лімфома поширилася за межі лімфатичних вузлів на інші органи, як-от кістки або печінку, це також може призвести до симптомів ураження цих органів і системи.
• У разі кісткової інвазії частіше виникають болі в кістках і патологічні переломи.
• Інфікування кісткового мозку може призвести до зміни картини крові.
• У разі ураження печінки збільшення органу може призвести до відчуття тиску у верхній частині живота та змін, характерних для ураження печінкової паренхіми (збільшення білірубіну, ферментів АЛТ, АСТ).

Шкірні прояви лімфоми Ходжкіна

Шкірна лімфома Ходжкіна зустрічається дуже рідко і для неї характерні такі місця локалізації:

• Передня поверхня грудної клітки є найпоширенішим місцем ураження.
• Лімфома зазвичай проявляється у вигляді шкірних папул і бляшок.
• Може бути поодинокий вузол або скупчення підшкірних вузликів.
• Ураження можуть виразкуватися.

Екзематозні ураження шкіри при лімфомі

1. Екзематизовані ураження можуть бути паранеопластичними.
2. Вони зазвичай відзначаються під час швидкого прогресування лімфоми Ходжкіна, пов’язаної із системним ураженням лімфовузлів.
3. Мають вигляд сверблячих папул, лусочок або ліхеніфікованих бляшок, які розташовуються вздовж уражених лімфатичних вузлів.
4. Вони можуть бути поодинокими, згрупованими або (рідше) генералізованими.

Екзематозні ураження шкіри при лімфомі, джерело dermnetnz.org

Екзематозні ураження шкіри при лімфомі, джерело dermnetnz.org

Причини лімфоми Ходжкіна

Лімфоїдна тканина трапляється у всіх відділах організму, і тому хвороба Ходжкіна може розвинутися в будь-якому місці тіла.

У разі лімфоми Ходжкіна найчастіше уражаються саме лімфатичні вузли, але також можуть уражатися й інші органи, такі як:

• легені
• печінка
• кістковий мозок
• селезінка

Хвороба Ходжкіна виникає, коли певні клітини лімфатичної тканини, особливо В-лімфоцити, мутують внаслідок змін у генетичному матеріалі.

Неясно, що спричиняє мутацію ДНК і дана мутація спричиняє накопичення великої кількості аномальних і збільшених В-клітин у лімфатичній системі, які згодом поширюються на інші органи.

За лімфоми Ходжкіна під мікроскопом в уражених лімфатичних вузлах і органах можна виявити так звані гігантські клітини Березовського-Рід-Штернберга, які не зустрічаються в разі неходжкінської лімфоми.

Клітини Березовського – Рід – Штернберга, джерело dermnetnz.org

Клітини Березовського – Рід Штернберга більші за звичайні клітини. Вони швидше розмножуються і живуть довше, ніж нормальні клітини. Ці клітини також виробляють цитокіни – речовини, які приваблюють нормальні клітини до лімфатичних вузлів, у яких знаходяться клітини Березовського – Рід – Штернберга.

Результатом таких клітинних реакцій і міграцій є опухлі та збільшені лімфатичні вузли в різних ділянках тіла.

Частота та епідеміологія лімфоми Ходжкіна

Лімфогранулематоз або лімфома Ходжкіна – це рідкісне злоякісне захворювання, з низькою частотою виникнення, від двох до трьох нових випадків на 100 000 осіб на рік.

Чоловіки хворіють частіше за жінок у співвідношенні 3:2.

Залежно від віку початку захворювання в промислово розвинених країнах можна виділити два піки виникнення захворювання:

• більший пік у віці від 20 до 30 років
• менший пік після 65 років.

Лімфома Ходжкіна загалом трапляється рідко, але є одним із найпоширеніших видів раку в молодих людей і найпоширенішою гематологічною неоплазією.

• Лімфома Ходжкіна є найпоширенішою формою лімфоми у дітей та підлітків. У віковій групі до 18 років лімфома Ходжкіна становить близько 7,5% злоякісних захворювань у дитячому та підлітковому віці.
• Немовлята і діти до трьох років рідко уражаються лімфомою Ходжкіна, а з віком захворювання поступово стає більш поширеним.
• У віковій групі від 15 до 20 років ці лімфоми є одними з найпоширеніших пухлин.
• Пік захворюваності в дитячому та підлітковому віці (віковий діапазон від 0 до 18 років) припадає на 15 років.
• Хлопчики хворіють дещо частіше, ніж дівчатка (співвідношення статей 1,2:1).
• Показники захворюваності на лімфому Ходжкіна найвищі в Північній Америці та найнижчі у Східній Азії.

Гістологічні типи лімфоми Ходжкіна

За зовнішнім виглядом під мікроскопом класичні лімфоми Ходжкіна ділять на чотири основні форми, які не розрізняються за частотою, перебігом захворювання і перспективами одужання.

• Тип із високим вмістом лімфоцитів (5-10 відсотків випадків)
• Вузликовий склерозуючий тип (50-60 відсотків випадків)
• Змішаний тип (30 відсотків випадків)
• Низьколімфоцитарний тип (5-10 відсотків випадків)

За лімфоми Ходжкіна в уражених лімфатичних вузлах і органах можуть виявлятися гігантські клітини Березовського – Рід – Штернберга.

Іншою формою лімфоми Ходжкіна є вузлова лімфома Ходжкіна з переважанням лімфоцитів, яка трапляється лише у 5-8% усіх лімфом Ходжкіна і має дуже хороші загальні шанси на одужання. Ця форма лімфоми Ходжкіна найчастіше діагностується на ранніх стадіях. Вузлова лімфома Ходжкіна з переважанням лімфоцитів частіше трапляється у дітей молодше 10 років.

Стадії лімфоми Ходжкіна

Оскільки лімфома Ходжкіна може виникнути і розвиватися в одній або декількох ділянках тіла, лімфому Ходжкіна ділять на кілька стадій:

Стадія 1: Захворювання виявляється тільки в одній ділянці лімфатичних вузлів.

Стадія 2: Захворювання виявляється в декількох лімфатичних вузлах, але у всіх тих лімфатичних вузлах, які розташовані на одному боці діафрагми (або у верхній частині тіла, або в нижній частині тіла).

Стадія 3: Захворювання виявляють у множинних лімфатичних вузлах по обидва боки діафрагми (як у верхній, так і в нижній частині тіла). Однак хвороба не поширилася на інші органи, крім лімфатичної системи або селезінки.

Стадія 4: Захворювання виникає поза селезінкою або лімфатичною системою, наприклад, у легенях, печінці та кістковому мозку.

Стадії лімфоми Ходжкіна

Крім того, лімфому Ходжкіна можна розділити на версію А і версію В залежно від того, чи розвинулися у вас загальні симптоми захворювання.

Варіанти А і В лімфоми Ходжкіна

Кожній стадії також може бути присвоєна буква (A або B). B додається (наприклад, стадія IIIB), якщо у людини є будь-який із цих B-симптомів:

• Втрата понад 10% маси тіла за попередні 6 місяців (без дотримання дієти)
• Незрозуміла лихоманка не нижче 100,4°F (38°C)
• Мокрі нічні поти

Якщо у людини є будь-які симптоми групи В, це зазвичай означає, що лімфома перебуває на пізніших стадіях, і часто рекомендується більш інтенсивне лікування.
Якщо симптоми В відсутні, до стадії додається буква А.

Резистентна або рецидивуюча лімфома Ходжкіна

Резистентна або рецидивуюча лімфома не є частиною офіційної системи стадіювання, але лікарі можуть використовувати ці терміни для опису того, що відбувається з лімфомою в деяких випадках.

• Терміни резистентне або прогресуюче захворювання використовуються, коли лімфома не зникає або прогресує (зростає) під час лікування.
• Рецидивуюче або рецидивуюче захворювання означає, що лімфома Ходжкіна зникла після лікування, але потім стався рецидив.

Фактори ризику розвитку лімфоми

Окрім гістологічного визначення типу лімфоми та поширення пухлини в організмі, велике значення мають фактори ризику несприятливого розвитку захворювання, а саме:

• Наявність великого утворення в середостінні за даними рентгенографії грудної клітки. Пухлина вважається великою, якщо її розмір становить одну третину діаметра грудної клітки або більше
• Екстранодальне ураження – будь-яке поширення пухлини за межі лімфатичних вузлів, селезінки, тимуса, кільця Вальдейєра, апендикса і пейєрова бляшок
• Висока швидкість осідання еритроцитів крові (ШОЕ) 50 мм/год за симптомів А і 30 мм/год за наявності симптомів В
• Уражені три і більше ділянок лімфатичних вузлів.

Діагностика лімфоми Ходжкіна

Первинний огляд

Спочатку лікар загальної практики може провести медичний огляд і промацати лімфатичні вузли на шиї, під пахвами і в паху та визначити, чи збільшені вони.

Біопсія лімфатичного вузла

Це найпоширеніший тест для діагностики лімфоми Ходжкіна. Частина тканини зі збільшеного лімфатичного вузла береться для дослідження під мікроскопом. Біопсія буває двох видів:

• ексцизійна біопсія видаляє частину або весь лімфатичний вузол
• біопсія товстою голкою

Якщо результати біопсії показують, що визначається лімфома Ходжкіна, можуть знадобитися додаткові аналізи, щоб визначити, наскільки далеко поширився рак. До них можуть належати:

• рентгенограма грудної клітки
• тести візуалізації, такі як КТ, ПЕТ і МРТ або УЗД
• біопсія кісткового мозку
• аналізи крові.

Диференційна діагностика

Диференційна діагностика лімфоми Ходжкіна є важливим етапом, який дає змогу відрізнити це захворювання від інших патологій, що мають схожі клінічні прояви. Її мета — точно визначити наявність та тип пухлини, а також виключити інші можливі причини симптомів. Під час проведення диференціальної діагностики лімфоми Ходжкіна необхідно враховувати кілька патологічних станів, симптомами яких є лімфаденопатія:

1. Неходжкінські лімфоми. На відміну від лімфоми Ходжкіна, неходжкінські лімфоми мають різноманітні морфологічні та імунологічні особливості. Основна відмінність між ними полягає в тому, який саме лімфоцит бере участь у кожному захворюванні. Для диференціації використовуються імуногістохімічні методи, які дають змогу виявити характерні маркери клітин Рід-Штернберга, які присутні під час лімфоми Ходжкіна.
2. ВІЛ. У пацієнтів, що мають інфекцію вірусу імунодефіциту людини, часто спостерігається збільшення лімфатичних вузлів. Крім того, ВІЛ може призвести до розвитку різних онкологічних захворювань, включаючи неходжкінські лімфоми. Для диференціальної діагностики проводиться серологічне тестування на ВІЛ, аналіз рівня CD4+ T-лімфоцитів, а також вірусне навантаження.
3. Інші солідні пухлини. Множинні солідні пухлини можуть метастазувати до лімфатичних вузлів, що спричиняє їхнє збільшення. Наприклад, рак легень, молочної залози, шлунка тощо. Для диференціальної діагностики проводиться комп’ютерна томографія (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ), а також біопсія уражених вузлів.
4. Інфекційний мононуклеоз. Ця вірусна інфекція, спричинена вірусом Епштейна-Барр, може мати схожі симптоми, такі як лихоманка, збільшення лімфатичних вузлів та загальне нездужання. Диференціація проводиться з допомогою серологічних тестів на наявність специфічних антитіл до вірусу Епштейна-Барр.
5. Мілкоклітинний рак легень. МРЛ часто призводить до метастазування в медіастинальні лімфатичні вузли, що може викликати їхнє збільшення. Рентгенографія грудної клітки, КТ, а також бронхоскопія з біопсією допоможуть встановити діагноз.
6. Сифіліс. Захворювання може призвести до генералізованого збільшення лімфатичних вузлів, особливо в другій стадії захворювання. Для диференціальної діагностики проводяться серологічні тести на сифіліс (RPR, VDRL, FTA-ABS).
7. Токсоплазмоз. Збільшення лімфатичних вузлів, лихоманка, міалгії та головний біль є характерними симптомами токсоплазмозу. Для диференціальної діагностики проводяться серологічне тестування на антитіла до токсоплазми (IgM, IgG) та визначення ДНК паразита в крові допомагають розрізнити ці захворювання.
8. Туберкульоз. Захворювання може спричинити збільшення лімфатичних вузлів, особливо в шийній ділянці, що супроводжується кашлем, лихоманкою та втратою ваги. Мікроскопічне дослідження мазка з мокротиння, ПЛР на Mycobacterium tuberculosis та туберкулінова проба є ключовими діагностичними інструментами.
9. Реактивні лімфаденопатії. Реакція на інфекції часто супроводжуються збільшенням лімфовузлів. У таких випадках лімфовузли зазвичай болючі та м’які, що не характерно для лімфоми Ходжкіна. Диференціація базується на клінічному огляді та динаміці змін після антибактеріальної терапії.
10. Цитомегаловірус. ЦМВ може спричиняти збільшення лімфатичних вузлів, лихоманку та загальну слабкість, що нагадує симптоми лімфоми Ходжкіна. Для диференціальної діагностики проводиться серологічне тестування на антитіла до ЦМВ або визначення ДНК вірусу з допомогою ПЛР може допомогти встановити діагноз.
11. Сироваткова хвороба. Реакція на введення сироватки або інших біологічних препаратів може спричинити збільшення лімфатичних вузлів, висипи, лихоманку та артралгії. Анамнез, що включає введення чужорідних білків, у поєднанні з клінічними ознаками допомагає провести диференційну діагностику.

Також диференціальна діагностика проводиться між лімфомою Ходжкіна та лейкемією, саркоїдозом та захворюваннями щитоподібної залози.

Лікування лімфоми Ходжкіна

Лікування лімфоми Ходжкіна залежатиме від стадії захворювання, а також від віку, симптомів і загального стану здоров’я пацієнта.

Хіміотерапія

Хіміотерапія використовує препарати для знищення ракових клітин або уповільнення їхнього росту. При поширеній лімфомі Ходжкіна хіміотерапія є основним методом лікування.

Хіміотерапія класичної лімфоми Ходжкіна (ХЛ) поєднує в собі кілька препаратів, оскільки різні препарати вбивають ракові клітини по-різному. Комбінації, що використовуються для лікування, часто позначаються абревіатурами, наприклад:

ABVD є найбільш поширеним режимом хіміотерапії

• Адріаміцин (доксорубіцин)
• блеоміцин
• Вінбластин
• Дакарбазин (DTIC)

BEACOPP

• Блеоміцин
• Етопозид
• Адріаміцин (доксорубіцин)
• Циклофосфамід
• Онковін (вінкристин)
• Прокарбазин
• Преднізолон

Stanford V

• Доксорубіцин (адріаміцин)
• Мехлоретамін (азотистий іприт)
• Вінкристин
• Вінбластин
• блеоміцин
• Етопозид
• Преднізолон

Оскільки одного препарату недостатньо для знищення всіх клітин лімфоми, застосовують комбінації цитостатиків із різним ефектом (поліхіміотерапія). Таким чином, має бути досягнутий максимально можливий ефект проти злоякісних клітин. У деяких хворих після хіміотерапії проводять низькодозове опромінення уражених ділянок.

У рідкісних випадках, наприклад, якщо хвороба не відповідає на звичайну хіміотерапію та променеву терапію, або якщо хвороба рецидивує, можна також розглянути можливість високодозової хіміотерапії (високодозова хіміотерапія).

Однак, оскільки кровотворна система в кістковому мозку також руйнується в процесі, потрібна трансплантація стовбурових клітин, за якої стовбурові клітини забирають із кісткового мозку або крові пацієнта перед високодозовою хіміотерапією і повертають назад після завершення лікування (так звана трансплантація аутологічних стовбурових клітин).

Променева терапія (радіотерапія)

Променева терапія використовує рентгенівські або гамма-промені для знищення або пошкодження ракових клітин. Комбінація променевої терапії та хіміотерапії (хіміопроменева терапія) часто використовується для лікування лімфоми Ходжкіна на ранній стадії.

Таргетна терапія

Таргетна терапія – це лікування, спрямоване на специфічні гени, білки або тканинне середовище раку, які сприяють росту і виживанню раку. Цей тип лікування блокує ріст і поширення ракових клітин і обмежує пошкодження здорових клітин.

Трансплантація стовбурових клітин

Трансплантація стовбурових клітин обічно проводиться у разі рецидиву лімфоми або відсутності відповіді на інші методи лікування.

Існує 2 типи трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин, залежно від джерела стовбурових клітин крові: алогенна (АЛЛО) та аутологічна (АВТО).

ALLO використовує донорські стовбурові клітини, а AUTO використовує власні стовбурові клітини.

Трансплантація AUTO найчастіше використовується за лімфоми Ходжкіна. Трансплантація ALLO не так часто використовується у пацієнтів з рецидивуючою лімфомою Ходжкіна через більший ризик серйозних побічних ефектів.

В обох типах трансплантації мета полягає в тому, щоб знищити всі ракові клітини в кістковому мозку, крові та інших частинах тіла за допомогою високих доз хіміотерапії та/або променевої терапії, а потім дозволити замінити стовбурові клітини крові для створення здорової кістки. кістковий мозок.

Паліативна допомога

Паліативна допомога спрямована на поліпшення якості життя за рахунок полегшення симптомів раку, а не на його лікування.

Крім уповільнення поширення лімфоми Ходжкіна, паліативне лікування може полегшити біль і допомогти впоратися з іншими симптомами. Лікування може включати променеву терапію, хіміотерапію або інші медикаментозні методи лікування.

Лікування класичної форми ЛХ

Здебільшого лімфоми Ходжкіна належать до класичного типу. Їх поділяють на чотири підтипи:

• вузлова склерозуюча;
• змішано клітинна;
• зі виснаженням лімфоцитів.
• класична та багата на лімфоцити.

У більшості людей на момент постановки діагнозу немає жодних ознак або симптомів раку, крім збільшених лімфатичних вузлів на шиї, грудях, пахвах або паху.

Класична лімфома Ходжкіна характеризується наявністю клітин Рід-Штернберга й має агресивніший перебіг. КЛХ частіше поширюється на інші лімфатичні вузли та органи.

Існують різні види лікування пацієнтів із лімфомою Ходжкіна.

Стандартом лікування є комбінація хімієтерапії, як-от ABVD (доксорубіцин, блеоміцин, вінбластин, дакарбазин) або BEACOPP (блеоміцин, етопозид, доксорубіцин, циклофосфамід, вінкристин, прокарбазин, преднізон). Ці схеми застосовуються залежно від стадії та ризиків. BEACOPP застосовується у випадках більш занедбаного розвитку лімфоми.

Також у лікуванні класичної ЛХ використовується таргетна та імунотерапія. У таргетній терапії найчастіше застосовуються моноклональні антитіла або інгібітори контрольних точок, а в імунотерапії — моноклональні антитіла.

ПІд час розвитку рецидивів класичної форми лімфоми Ходжкіна призначають імунотерапію з інгібітором імунних контрольних точок або таргетну терапію з моноклональним антитілом. Методи або використовують окремо, або в комбінації один з одним. Також можуть призначати хімієтерапію з використанням одного або кількох препаратів.

Загалом класична лімфома Ходжкіна має високий рівень виліковності, особливо на ранніх стадіях, але вимагає більш інтенсивного лікування.

Лікування некласичної форми лімфоми Ходжкіна

Некласична лімфома Ходжкіна (нодулярна лімфоцитопредомінантна ЛХ, NLPHL) менш агресивна, ніж класична. Вона трапляється рідше, але має повільний перебіг і зазвичай вражає обмежену кількість лімфатичних вузлів. Клітини Рід-Штернберга відсутні, замість них є специфічні «попкорноподібні» клітини.

Для пацієнтів із безсимптомними, повільно прогресуючими формами захворювання іноді обирається стратегія спостереження без негайного лікування. Ця тактика передбачає ретельний нагляд за розвитком пухлини. Також постійно контролюється можливість розвитку симптомів.

Під час розвитку симптомів або запущених ситуаціях застосовують таргетну терапію моноклональними антитілами або хімієтерапію з використанням одного або декількох препаратів. Також деяким пацієнтам призначають імунотерапію із застосуванням моноклонального антитіла. Воно націлене на антиген CD20 на поверхні В-клітин. Може застосовуватися як монотерапія або в комбінації з іншими препаратами.

Некласична ЛХ має сприятливіший прогноз, ніж класична й часто лікується менш агресивно. Це дає змогу зберігати високу якість життя пацієнтів.

Виживаність при лімфомі Ходжкіна

Близько 85-90% пацієнтів із класичною лімфомою Ходжкіна виліковуються на ранніх стадіях, як порівняти з 75-80% пацієнтів, які перебувають на запущеній стадії захворювання. В основі несприятливого перебігу захворювання лежать фактори ризику, наприклад

1. Наявність масивного захворювання
2. ≥ 4 уражених вузлів
3. Вік > 50 років
4. Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) > 50 мм/год за відсутності В-симптомів або > 30 мм/год за В-симптомів (втрата ваги, гарячка або нічна пітливість)

Статистика виживаності доступна для кожної стадії лімфоми Ходжкіна.

• Стадія 1

90 зі 100 осіб (90%) виживають із лімфомою Ходжкіна протягом 5 і більше років після постановки діагнозу.

• Стадія 2

Близько 90 зі 100 осіб (близько 90%) виживають із лімфомою Ходжкіна протягом 5 і більше років після постановки діагнозу.

• Стадія 3

Близько 80 зі 100 осіб (близько 80%) виживають із лімфомою Ходжкіна протягом 5 і більше років після постановки діагнозу.

• Стадія 4

Понад 70 зі 100 осіб (понад 70%) виживають із лімфомою Ходжкіна протягом 5 і більше років після постановки діагнозу.

Шкірна лімфома Ходжкіна зазвичай являє собою прогресуюче захворювання і має поганий прогноз, незважаючи на агресивне лікування.

Джерела

1. Mandal A. Hodgkin’s Lymphoma Epidemiology [Internet]. News-Medical.net. 2017. Available from: http://www.news-medical.net/health/Hodgkins-Lymphoma-Epidemiology
2. Adult Hodgkin Lymphoma Treatment [Internet]. National Cancer Institute. 2017. https://www.cancer.gov/types/lymphoma/patient/adult-hodgkin-treatment-pdq
3. Hodgkin-Lymphom, https://flexikon.doccheck.com/de/Hodgkin-Lymphom
4. Лимфома Ходжкина, https://www.msdmanuals.com/
5. Types of Lymphoma, https://www.lymphoma.org.au/lymphoma-types/
6. Hodgkin’s vs. non-Hodgkin’s lymphoma: What’s the difference?, https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/hodgkins-lymphoma/expert-answers/lymphoma/faq-20058546
7. Hodgkin Lymphoma Differential Diagnoses https://emedicine.medscape.com/article/201886-differential?form=fpf
8. Hodgkin Lymphoma Treatment (PDQ®) – Patient Version https://www.cancer.gov/types/lymphoma/patient/adult-hodgkin-treatment-pdq

Автори статті:

Колачко Ірина Володимирівна

Онколог-хіміотерапевт високого класу

Публікації та статті Колачко Ірина Володимирівна

• Як допомагає таргетна терапія у боротьбі з раком
• 10 порад: як впоратися з рецидивом раку
• Рецидив раку шийки матки – причини, лікування

Морський Дмитро Олегович

Онколог-хіміотерапевт високого класу

Публікації та статті Морський Дмитро Олегович

• Що таке генетичне дослідження пухлини?
• Як допомагає таргетна терапія у боротьбі з раком
• 10 порад: як впоратися з рецидивом раку

Рецензент статті:

Кіркілевський Станіслав Ігорович

Професор, онкохірург,
Доктор медичних наук

Читайте також