Рак слизової порожнини рота: що маскується під стоматит

Рак слизової ротової порожнини – небезпечне захворювання, яке на перших стадіях часто маскується під звичайні стоматологічні проблеми. Невелику виразку, тріщину або припухлість пацієнти часто сприймають як банальний стоматит, травму від брекетів або натертість від протезу. В результаті люди втрачають дорогоцінний час, намагаючись вилікувати недугу домашніми полосканнями і мазями.

Головна підступність цієї патології – прихований та швидкий розвиток. Однак при виявленні змін на ранній стадії захворювання, як правило, добре контролюється, а терапія виявляється менш агресивною для пацієнта.

Чому розвивається рак слизової порожнини рота.

Найчастіше рак слизової порожнини рота формується під впливом комплексу чинників, які діють організм протягом тривалого періоду. Захворювання формується поступово, на тлі хронічних ушкоджень тканин та порушень їх природного відновлення.

Серед основних факторів ризику лікарі виділяють:

• куріння та вживання тютюнових виробів, включаючи жувальний тютюн;
• зловживання алкоголем, особливо у поєднанні з курінням;
• постійне травмування слизової оболонки гострими краями зубів, пломб чи протезів;
• інфікування вірусом папіломи людини (ВПЛ);
• недостатню чи нерегулярну гігієну порожнини рота;
• тривала дія ультрафіолетового випромінювання (особливо актуальна для раку губи);
• спадкову схильність та індивідуальні особливості організму.

Найчастіше рак слизової порожнини рота діагностується у людей старше 40 років, проте останніми роками лікарі відзначають тенденцію до “омолодження” захворювання та дедалі частішого виявлення його у пацієнтів молодшого віку.

Різновиди раку порожнини рота

Насамперед він відрізняється по гістологічному типу, тобто у тому, з яких клітин розвивається пухлина. Найбільш поширеною формою є плоскоклітинний рак слизової оболонки ротової порожнини, що становить переважну більшість всіх випадків. Він розвивається з клітин плоского епітелію і може виявлятися у вигляді виразок, ущільнень або ділянок зміненої слизової оболонки.

Також рак ротової порожнини може відрізнятися по локалізації процесу. Залежно від того, де саме розвивається пухлина, виділяють:

• рак слизової оболонки щоки;
• рак губи (частіше за нижню губу);
• рак язика;
• рак дна ротової порожнини;
• ураження неба.

Крім того, пухлини розрізняються по стадії розвитку – від невеликих локальних змін слизової до поширеного процесу з ураженням навколишніх тканин та лімфатичних вузлів. Саме стадія захворювання багато в чому визначає тактику лікування та прогноз для пацієнта.

Симптоматика хвороби

Головними ознаками раку слизової рота виступають такі симптоми:

• виразка в роті, яка тривалий час не гоїться;
• ущільнення або горбок на слизовій оболонці;
• білі, червоні чи змішані плями;
• болючість при розмові або прийомі їжі;
• почуття стороннього тіла в роті;
• кровоточивість слизової;
• неприємний запах із рота;
• збільшення лімфатичних вузлів на шиї.

Наявність одного чи кількох симптомів раку слизової порожнини рота — це привід якнайшвидше звернутися до лікаря та пройти необхідні обстеження.

Діагностика та лікування

Якщо у людини підозра на рак слизової губи або іншої ділянки ротової порожнини, дуже важливо не займатися самолікуванням і якнайшвидше звернутися до фахівця. Обстеження починається з огляду у стоматолога або онколога, який оцінює стан слизової оболонки і при необхідності призначає додаткові методи діагностики. Найбільш інформативним способом підтвердження діагнозу є біопсія взяття невеликої ділянки тканини з наступним гістологічним дослідженням. Це дозволяє точно визначити характер змін та виключити чи підтвердити злоякісний процес.

Як додаткові методи можуть призначатися УЗД лімфатичних вузлів, комп’ютерна томографія або МРТ, що дозволяє оцінити масштаб пухлинного процесу та стадію захворювання.

Лікування раку слизової порожнини рота підбирається індивідуально і залежить від локалізації пухлини, її розмірів та стадії. У сучасній онкології найчастіше використовується комплексний підхід, який може включати хірургічне видалення пухлини, променеву терапію, хіміотерапію, а також таргетні та імунотерапевтичні методи. Комбінація різних способів лікування дозволяє підвищити ефективність терапії та знизити ризик рецидиву.

Після завершення основного курсу лікування пацієнту рекомендується регулярне спостереження у лікаря, оскільки контроль стану дозволяє своєчасно виявити можливе повернення захворювання та вжити необхідних заходів.

Читайте також