Що таке онкомаркери

Онкомаркери – це специфічні антигени (білки), які виявляються в крові при наявності в організмі деяких злоякісних пухлин.

Слід зазначити, що нормальний рівень онкомаркерів ще не говорить про відсутність пухлини, так само як і підвищений – про її наявність. Підвищення рівня онкомаркерів спостерігається і при запальних процесах. Таким чином, дослідження крові на наявність онкомаркерів має лише допоміжне значення.

Тому, як при скринінгу (виявлення пухлин в ранніх стадіях), так і в клінічній практиці використання онкомаркерів досить обмежена. Має значення визначення онкомаркерів, в основному, при раку яєчника і раку передміхурової залози.

Якщо діагноз раку підтверджений, і при цьому виявлений високий рівень онкомаркерів, то динаміка їх рівня в часі дозволяє коригувати обрані методи лікування.

Що таке біомаркери

Біомаркери – це речовини, які визначаються в тканинах і рідинах пацієнта в підвищеній концентрації. Термінологія «онкомаркер» використовується тільки в онкології, а ось біомаркери мають більш широке поняття.

Біомаркери можуть виступати в якості:

1.   Індикатора наявності/відсутності раку.
2.       Показника ефективності лікарських препаратів.
3.       Критерію ефективності в клінічних дослідженнях.
4.       Визначення відповіді на проведену терапію.
5.   Характеристики безпеки/ токсичності лікарських засобів.

В тому числі, можуть застосовуватися для пошуку механізмів дії медичних препаратів.

Для того щоб правильно вибрати біомаркери для дослідження, потрібно відповісти на два питання:

1.   Яка конкретна мета використання біомаркера (визначення раку на початковій стадії, оцінка впливу лікарських препаратів на перебіг хвороби, ідентифікація мішені лікарських засобів)?
2.   Яке джерело біоматеріалу буде досліджено (рідина або тканина)?

Від кваліфікованого і коректного вибору біомаркера, звичайно ж, залежить достовірність результату обстеження. А з цим завданням може впоратися тільки професійний онколог.

Коли потрібні онкомаркери

Стосовно онкології, якщо людина має високий фактор ризику захворіти на рак або ж вона відчуває якесь занепокоєння з цього приводу – безумовно, слід звернутися до онколога і здати кров на визначення рівня онкомаркерів.

Якщо рак вже визначено, онкомаркери знадобляться для вибору правильної тактики лікування та вибору найбільш ефективних методів терапії.

При цьому потрібно пам’ятати, що наявність різних хронічних захворювань, стрес, запальні процеси, інфекції, порушення гормонального фону, також можуть давати неправдиві показники рівня концентрації онкомаркерів, а значить, на одному аналізі ніяк не можна зупинятися.

До того ж, немає універсального пухлинного біомаркера, який можна було б знайти в кожному виді раку, тому, в даному випадку, важливу роль відіграє високий професіоналізм онколога, який зуміє підібрати найбільш коректний вид пухлинного маркера для дослідження.

Як і коли використовуються онкомаркери

Різні онкомаркери визначають різні види пухлин. І тільки у виняткових випадках кілька онкомаркерів характеризують один і той же вид раку, або навпаки, один і той же онкомаркер, може характеризувати кілька різновидів онкопатологій.

Тому для достовірності результату одночасно проводять аналіз декількома видами біомаркерів.

Для визначення конкретного виду раку застосовують:

1.       PSA (простат-специфічний онкомаркер).

Даний антиген виробляють злоякісні клітини пухлини простати. У нормі рівень онкомаркерів становить – 4 нг/мл. Перевищення цієї норми свідчить про можливу наявність раку простати.

2.       СА-125 і НЕ 4 (специфічний антиген яєчників).

Норма даного онкомаркера не повинна перевищувати 35 од/мл. Крім цього, СА-125 може визначатися при раку грудей і аномалії бронхів.

3.       CEA або РЭА (раково-ембріональний антиген).

Норма онкомаркера становить 5 нг/мл, все, що вище цього показника – вимагає додаткового дослідження. Так як, висока концентрація даного антигену може свідчити про розвиток раку шлунка, кишечника, яєчників, грудей, підшлункової та раку щитовидної залози.

4.       АФП (альфа-фетопротеїн).

Даний онкомаркер використовується для діагностики раку печінки. Норма антигену – 15 нг/мл. Також, за допомогою АФП можна визначити рак яєчників, яєчок і жовчного міхура.

В підведення підсумків, ще раз акцентуємо вашу увагу, що відхилення результату аналізу від норми, не є остаточним показником для постановки діагнозу «рак»! Компетентний онколог завжди призначить додаткові діагностичні методи, які повинні або підтвердити даний діагноз або спростувати його.

Читайте також