Що таке онкомаркери

Онкомаркери – це специфічні антигени (білки), які виявляються в крові при наявності в організмі деяких злоякісних пухлин.

Слід зазначити, що нормальний рівень онкомаркерів ще не говорить про відсутність пухлини, так само як і підвищений – про її наявність. Підвищення рівня онкомаркерів спостерігається і при запальних процесах. Таким чином, дослідження крові на наявність онкомаркерів має лише допоміжне значення.

Тому, як при скринінгу (виявлення пухлин в ранніх стадіях), так і в клінічній практиці використання онкомаркерів досить обмежена. Має значення визначення онкомаркерів, в основному, при раку яєчника і раку передміхурової залози.

Якщо діагноз раку підтверджений, і при цьому виявлений високий рівень онкомаркерів, то динаміка їх рівня в часі дозволяє коригувати обрані методи лікування.

Що таке біомаркери

Біомаркери – це речовини, які визначаються в тканинах і рідинах пацієнта в підвищеній концентрації. Термінологія «онкомаркер» використовується тільки в онкології, а ось біомаркери мають більш широке поняття.

Біомаркери можуть виступати в якості:

1.   Індикатора наявності/відсутності раку.
2.       Показника ефективності лікарських препаратів.
3.       Критерію ефективності в клінічних дослідженнях.
4.       Визначення відповіді на проведену терапію.
5.   Характеристики безпеки/ токсичності лікарських засобів.

В тому числі, можуть застосовуватися для пошуку механізмів дії медичних препаратів.

Для того щоб правильно вибрати біомаркери для дослідження, потрібно відповісти на два питання:

1.   Яка конкретна мета використання біомаркера (визначення раку на початковій стадії, оцінка впливу лікарських препаратів на перебіг хвороби, ідентифікація мішені лікарських засобів)?
2.   Яке джерело біоматеріалу буде досліджено (рідина або тканина)?

Від кваліфікованого і коректного вибору біомаркера, звичайно ж, залежить достовірність результату обстеження. А з цим завданням може впоратися тільки професійний онколог.

Коли потрібні онкомаркери

Стосовно онкології, якщо людина має високий фактор ризику захворіти на рак або ж вона відчуває якесь занепокоєння з цього приводу – безумовно, слід звернутися до онколога і здати кров на визначення рівня онкомаркерів.

Якщо рак вже визначено, онкомаркери знадобляться для вибору правильної тактики лікування та вибору найбільш ефективних методів терапії.

При цьому потрібно пам’ятати, що наявність різних хронічних захворювань, стрес, запальні процеси, інфекції, порушення гормонального фону, також можуть давати неправдиві показники рівня концентрації онкомаркерів, а значить, на одному аналізі ніяк не можна зупинятися.

До того ж, немає універсального пухлинного біомаркера, який можна було б знайти в кожному виді раку, тому, в даному випадку, важливу роль відіграє високий професіоналізм онколога, який зуміє підібрати найбільш коректний вид пухлинного маркера для дослідження.

Як і коли використовуються онкомаркери

Різні онкомаркери визначають різні види пухлин. І тільки у виняткових випадках кілька онкомаркерів характеризують один і той же вид раку, або навпаки, один і той же онкомаркер, може характеризувати кілька різновидів онкопатологій.

Тому для достовірності результату одночасно проводять аналіз декількома видами біомаркерів.

Для визначення конкретного виду раку застосовують:

1.       PSA (простат-специфічний онкомаркер).

Даний антиген виробляють злоякісні клітини пухлини простати. У нормі рівень онкомаркерів становить – 4 нг/мл. Перевищення цієї норми свідчить про можливу наявність раку простати.

2.       СА-125 і НЕ 4 (специфічний антиген яєчників).

Норма даного онкомаркера не повинна перевищувати 35 од/мл. Крім цього, СА-125 може визначатися при раку грудей і аномалії бронхів.

3.       CEA або РЭА (раково-ембріональний антиген).

Норма онкомаркера становить 5 нг/мл, все, що вище цього показника – вимагає додаткового дослідження. Так як, висока концентрація даного антигену може свідчити про розвиток раку шлунка, кишечника, яєчників, грудей, підшлункової та раку щитовидної залози.

4.       АФП (альфа-фетопротеїн).

Даний онкомаркер використовується для діагностики раку печінки. Норма антигену – 15 нг/мл. Також, за допомогою АФП можна визначити рак яєчників, яєчок і жовчного міхура.

В підведення підсумків, ще раз акцентуємо вашу увагу, що відхилення результату аналізу від норми, не є остаточним показником для постановки діагнозу «рак»! Компетентний онколог завжди призначить додаткові діагностичні методи, які повинні або підтвердити даний діагноз або спростувати його.

Онкомаркери у діагностиці раку легень

У діагностиці раку легень використовуються кілька онкомаркерів, які допомагають виявити захворювання, оцінити його стадію, прогноз, а також моніторити ефективність лікування та виявити рецидиви. Однак вони не є специфічними, тому їх використовують лише у комплексі з іншими методами діагностики.

До основних сироваткових онкомаркерів для діагностики раку легень належать:

1. CEA (Карциноембріональний антиген). В основному використовується для моніторингу прогресії раку та оцінки ефективності лікування. Також потрібен для діагностики наявності рецидиву, особливо в недрібноклітинному раку легень (НМКРЛ).
2. CYFRA 21-1 (Цитокератин 19-фрагмент). Найбільш специфічний онкомаркер для недрібноклітинного раку легень (НДКРЛ), особливо для плоскоклітинного підтипу. Підвищення рівня CYFRA 21-1 свідчить про наявність і прогресію раку легень. Він також використовується для оцінки відповіді на лікування та моніторингу рецидивів.
3. NSE (Нейронспецифічна енолаза). Гліколітичний фермент, який синтезується в нейронах та пухлинах, що мають нейроектодермальне походження. Використовується для діагностики та моніторингу дрібноклітинного раку легень (ДКРЛ). Також з його допомогою виявляють рецидиви та оцінюють ефективність лікування.
4. ProGRP (Прогастрин-рилізинг пептид). Важливий маркер для діагностики дрібноклітинного раку легень (ДКРЛ). Це попередник пептиду, який продукує гастрин. Підвищений рівень білка корисний для диференціації цього типу раку від інших форм.
5. SCCA (Антиген плоскоклітинної карциноми). Використовується для діагностики і моніторингу плоскоклітинного раку легень. Але він може підвищуватися й при інших пухлинах.

Сьогодні є дослідження, що доказують найбільшу ефективність лише трьох онкомаркерів під час діагностики раку легень. До них належить CEA, CYFRA та NSE. Також є дані, які свідчать за ефективність оцінки груп онкомаркерів для певного типу раку легень. CEA, CYFRA 21-1 й SCCA для НДКРЛ, а ProGRP, NSE для ДКРЛ.

Онкомаркери у діагностиці раку шлунка

У діагностиці раку шлунка використовуються декілька онкомаркерів. Хоча жоден з них не є абсолютно специфічним для раку шлунка, вони можуть бути корисними у комплексі з іншими методами діагностики.

Основні онкомаркери для діагностики раку шлунка:

1. CEA (Карциноембріональний антиген). Використовується для моніторингу прогресії захворювання, оцінки ефективності лікування та наявності рецидиву. Зазвичай підвищується при прогресуючій формі пухлини.
2. CA 19-9 (Вуглеводний антиген 19-9). Підвищений рівень CA 19-9 може бути пов’язаний з раком шлунка, підшлункової залози або жовчного міхура. Використовується для спостереження за прогресом захворювання і виявлення можливого рецидиву. Вказує на більш агресивний перебіг захворювання або на поширення метастазів.
3. CA 72-4 (Вуглеводний антиген 72-4). Найбільш специфічний онкомаркер для раку шлунка. Він необхідний для діагностики, моніторингу та оцінки ефективності лікування, а також для виявлення рецидивів.
4. AFP (Альфа-фетопротеїн). Зазвичай використовується для діагностики гепатоцелюлярної карциноми, але іноді підвищується при раку шлунка, особливо при гепатоморфному підтипі. Вказує на агресивний перебіг захворювання та ймовірність метастазів у печінку.

Згідно з дослідженнями найбільш специфічними для раку шлунка є онкомаркери CEA та CA 125. Також рівень CA 19-9 та CA 125 виявляється у пацієнтів перитонеальним карциноматозом.

Онкомаркери у діагностиці раку молочної залози

Для ранньої діагностики, моніторингу відповіді на лікування, прогнозування рецидивів та оцінки прогресії раку молочної залози передбачені наступні онкомаркери:

1. CA 15-3 (Вуглеводний антиген 15-3) — найбільш поширений маркер для моніторингу раку молочної залози. Підвищений рівень CA 15-3 зустрічається у 70-90% випадків метастатичного раку молочної залози, але не є ефективним для ранньої діагностики, оскільки його рівень може бути нормальним на початкових стадіях хвороби. Використовується для моніторингу ефективності лікування та виявлення рецидивів.
2. CA 27-29 — альтернатива CA 15-3, іноді використовується паралельно з ним. Підвищення рівня CA 27-29 також асоціюється з рецидивом або прогресуванням захворювання. Використовується для оцінки стану пацієнта після лікування.
3. CEA (Карциноембріональний антиген) — переважно використовується для виявлення та моніторингу метастазів раку молочної залози, особливо при метастазах.
4. HER2/neu (Рецептор епідермального фактора росту людини 2) — використовується для оцінки агресивності пухлини та вибору таргетної терапії. Близько 20-30% випадків раку молочної залози є HER2 позитивними. Позитивний HER2 статус вказує на більш агресивний тип раку молочної залози. Також визначає підгрупу пацієнтів, які можуть отримати користь від таргетної терапії препаратами, спрямованими проти HER2.
5. ER/PR (Естрогенні та прогестеронові рецептори) — потрібен для визначення гормональної чутливості пухлини. Позитивний статус ER/PR свідчить про чутливість пухлини до гормональної терапії. Це допомагає в плануванні лікування і прогнозуванні відповіді на гормональну терапію. ER/PR позитивні пухлини менш агресивні.

Для клінічної діагностики раку молочної залози також рекомендується проведення аналізу на онкомаркери CEA, AFP та CA199. Вони допомагають діагностувати пухлину на ранніх стадіях. Попри їхню неспецифічність до пухлин молочних залоз, ці онкомаркери довели свою ефективність у діагностиці.

Онкомаркери у діагностиці раку матки

У діагностиці раку матки використовуються наступні онкомаркери:

1. СА-125 (карбоантиген 125). Один із найпоширеніших онкомаркерів, що застосовуються для діагностики раку матки, зокрема ендометріального раку, а також раку яєчників. Підвищений рівень СА-125 може свідчити про наявність пухлинного процесу в органах малого таза, зокрема в матці та яєчниках. Однак рівень цього маркера може також бути підвищеним при інших захворюваннях, таких як ендометріоз або запальні процеси.
2. HE4 (білок людського епідидимального секрету 4). Онкомаркер, що більш специфічний для раку ендометрію та раку яєчників. Високий рівень HE4 вказує на наявність злоякісного процесу. Використовується для ранньої діагностики та моніторингу перебігу раку матки. HE4 часто застосовується разом із СА-125 для підвищення точності діагностики (алгоритм ROMA).
3. СЕА (карциноембріональний антиген). Маркер, що застосовується для діагностики декількох типів раку, включаючи рак матки. Він має низьку специфічність, але все одно найчастіше використовується у діагностиці.
4. SCC (плоскоклітинний антиген). SCC є специфічним маркером для плоскоклітинного раку, зокрема раку шийки матки. Підвищення рівня цього маркера корелює з наявністю активного злоякісного процесу, а також з прогресуванням або рецидивом хвороби.
5. β-ХГЛ (бета-хоріонічний гонадотропін людини). Маркер, що зазвичай асоціюється з вагітністю, проте також підвищується при деяких видах раку, включаючи рак матки. Використовується для діагностики специфічних типів раку матки, зокрема при гестаційній трофобластичній хворобі, а також для моніторингу ефективності лікування.

Найчастіше під час діагностики раку матки застосовують одразу декілька аналізів на онкомаркери. Це надає більш точні результати.

Онкомаркери у діагностиці раку простати

Головним онкомаркером раку простати є PSA (простат-специфічний антиген). Це білок, який виробляється клітинами передміхурової залози. Він є найбільш поширеним і специфічним онкомаркером для раку простати. Рівень PSA в крові може підвищуватися за розвиток раку простати, а також при інших захворюваннях передміхурової залози, таких як доброякісна гіперплазія простати або простатит. Нормальний рівень PSA залежить від віку, і він може підвищуватися з віком навіть без наявності раку.

Є вільний PSA та загальний PSA). PSA може бути присутнім у крові в різних формах — вільний PSA (не пов’язаний з білками) і загальний PSA (сукупність вільного та зв’язаного PSA). Співвідношення вільного PSA до загального PSA може допомогти диференціювати між раком простати та доброякісними захворюваннями. При раку простати співвідношення вільного PSA до загального зазвичай нижче.

Аналіз використовується для покращення точності діагностики, особливо у випадках, коли загальний рівень PSA знаходиться в межах так званої “сірої зони” (4-10 нг/мл). Чим нижче співвідношення вільного PSA, тим вищий ризик наявності раку простати.

Також для визначення раку простати застосовують аналізи на наступні онкомаркери:

1. PCA3 (простата-клітинний антиген 3). Це ген, що виражається майже виключно у клітинах простати, і його рівень значно підвищується за розвиток раку простати. Він є більш специфічним, ніж PSA, і не підвищується при доброякісній гіперплазії простати або простатиті. Використовується для підтвердження діагнозу раку простати, особливо після отримання підозрілих результатів біопсії.
2. PSMA (простат-специфічний мембранний антиген). Це білок, який у великих кількостях продукується раковими клітинами простати. Він має високий рівень експресії при агресивних формах раку простати. PSMA використовується не лише як маркер, але й як мішень для діагностичних та терапевтичних процедур, зокрема для ПЕТ-сканування, що дозволяє виявляти метастази раку простати.
3. hK2 (чоловічий калікреїн-2). Подібний до PSA білок, який також продукується в передміхуровій залозі й має підвищену експресію при раку простати. Високий рівень hK2 може вказувати на наявність агресивного раку простати.

Використання комбінації цих маркерів покращує точність діагностики, мінімізуючи ризик непотрібних процедур.

Джерела

• Tumor Marker Tests https://www.cancer.net/navigating-cancer-care/diagnosing-cancer/tests-and-procedures/tumor-marker-tests
• Tumor markers: A diagnostic tool https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5242068/
• Patient Guide to Tumor Markers, https://www.oncolink.org/cancer-treatment/procedures-diagnostic-tests/blood-tests-tumor-diagnostic-tests/patient-guide-to-tumor-markers
• Tumor Marker, https://www.sciencedirect.com/topics/pharmacology-toxicology-and-pharmaceutical-science/tumor-marker
• Tumor markers in clinical practice: General principles and guidelines, https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2902207/

Автор статті:

Кіркілевський Станіслав Ігорович

Професор, онкохірург,
Доктор медичних наук

Публікації та статті Кіркілевський Станіслав Ігорович

• Рак вульви: як проявляється та лікується?
• Рак соска: як проявляється, діагностується і лікується?
• Як розпізнати лейоміосаркому та чим вона небезпечна?

Читайте також